08-02-2022

Під час пізнавальної екскурсії рідним селом вихованці гуртків «Пішохідний туризм» та «Юні туристи-краєзнавці» отримали цікаву інформацію про минуле та сьогодення забутого колгоспу, дізнались, що вирощували у парниках і що сталося з фермою, в якій колись було багато худоби

На початку лютого 2022 року вихованці гуртків «Пішохідний туризм» та «Юні туристи-краєзнавці» (керівник Тетяна Староста) здійснили пізнавальну екскурсію вулицями села Малий Раковець, що на Хустщині.

Метою подорожі було дізнатися про минуле та сьогодення забутого місцевого колгоспу (ферми), отримати інформацію про те, як жили мешканці села до здобуття Україною незалежності, яку роботу виконували, що вирощували тощо.

Стара ферма знаходиться біля кладовища, яке у свою чергу розташоване неподалік Покровської церкви, за 800 метрів від центру села. На території цвинтаря тепер густий дубовий ліс, поховання не проводяться тут давно, могил та хрестів уже нема. Як немає й огорожі, територією кладовища ходять люди, поруч дорога. У 60-х роках минулого століття учні місцевої школи під час перерви бігали в дубовий ліс по гриби.

Через дорогу є ще один недіючий цвинтар, про нього кажуть: на «дяківні» або біля колгоспу. Керівником його в радянські часи був Михайло Василинець, а головою села Малий Раковець – Іван Василинець (брати). Комірником був Василь Палюх. До колгоспу привозили горіхи, пшеницю, сливи. Комірник видавав для корів, биків, коней крупу. На території ферми були парники, в них вирощували полуницю, буряк, доган (тютюн). Стояла 100-метрова башта з водою, вода грілася на сонці та використовувалася для парників й худоби. Землю люди обробляли, сіяли пшеницю, кукурудзу чи просто траву. Скошену й висушену траву (готове сіно) забирав колгосп, але 6-7 копиць (пласт) людина забирала собі.  А кукурудзу, ще не достиглу, трактор зрізав разом з билиною, а комбайн молов. На фермі викопувалися ями, по боках їх заливали бетоном,  туди засипали молоту кукурудзу, а трактор, гусеничний,  давив (пресував). Цей силос узимку давали худобі.

На той час люди мали в колгоспі багато роботи: щодня йшли, працювали. Зараз, на жаль, вже давно цього нема. Ферма поділена, є два господарі. Ми з гуртківцями  побували на одній половині ферми, власник якої Іван Лях  усе показав, розповів про своє господарство. Зараз має 8 бичків, корівок, кіз, за якими треба доглядати, годувати.

Кожне село має свою історію, яку слід обов’язково розповідати юному поколінню. З побаченого ж під час пізнавальної екскурсії Малим Раківцем вихованці Закарпатського центру туризму зроблять найголовніший висновок: час рухається надзвичайно швидко, але минуле треба пам’ятати, це наша історія, історія наших дідів, рідного села.

Під кінець екскурсії білосніжна зима нагадала, що потрібно не лише збагачуватися знаннями, але й зміцнювати імунітет фізичною активністю. Тож гуртківці добре повеселилися, катаючись на санчатах.

Керівник гуртків Тетяна Староста