26-11-2020

Голодомор 1932-1933 років – біль серця всієї України

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає досі точно, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів. І ніхто не покаявся за злочин проти людства. І ніхто не був покараний.

Головною причиною Голодомору була цілеспрямована злочинна політика більшовицького комуністичного керівництва тодішньої країни рад. Адже харчів у ці роки не бракувало. Проте держава конфісковувала у селян більшу їх частину, ігноруючи заклики і попередження українських представників з міст.

Геноцид був спрямований насамперед проти українського селянства, носіїв  автентики українського образу життя, глибинної самобутності нашого народу, вільних людей, котрі не сприймали антинародну комуністичну владу. Із 3,9 мільйона людей, які померли через голод (за офіційною статистикою), 3,6 мільйона — це селяни, 300 тисяч — містяни. Тобто із загальної кількості втрат 93% припадає на сільських мешканців. Один мільйон становлять діти молодше 10 років, на селі через Голодомор передчасно померла кожна шоста дитина.

За три роки Голодомору померли 13% українців.

Штучний голод тривав три роки — з 1932 по 1934 рік. Максимальні показники надсмертності були у 1933 році.

Злочинний геноцид проти України назавжди наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість. Масштаби трагедії важко оцінити. Голодомор змінив хід історії українського народу. Він став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю. Це був акт ненависті до України, до її вільного народу у найбільш спотвореній формі. Але наш народ вистояв! І тепер, пам’ятаючи про незламність духу, українці продовжують давати відсіч агресору з Росії.

З усвідомленням цього українці в ці дні  беруть участь у заходах, приурочених до трагічних сторінок в історії України. Кожне покоління українців зобов’язане захистити пам’ять про тих, хто у 1932 – 1933 роках ціною свого життя, силою волі, нескореного духу та характеру зробив усе для того, щоб не загасити вогонь свободи і вільнодумства, права називатися українцем і жити у вільній Україні.

З нагоди цієї сумної дати у Закарпатському центрі туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді проведено тематичні заходи щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років,  приєдналися до Всеукраїнської акції  «Запали свічку пам’яті усім померлим від голоду».   

Вихованці гуртків «Історичне краєзнавство» та «Екологічне краєзнавство» (керівники Мазур В.Б. та Кононенко О.В.) переглянули документальні відео- та фотоматеріали про жорстокі факти штучного пекельного голоду, котрий забирав громадян України. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку. Наприкінці заходу гуртківці хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих 1932-1933 років. В цю мить кожен вихованець замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних…

Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою керівники гуртків Маріанна Дутка та Іван Барна провели для своїх гуртківців годину пам’яті і скорботи «Трагічні сторінки історії». Вихованці гуртків «Пішохідний туризм» та «Верховинці» переглянули відеофільми з елементами хроніки про передумови створення штучного голоду в Україні.

Вихованцями гуртка «Козачата» (керівник Пецкович О.В.) було виготовлено незабудки – символ пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років.. «Ця квітка нагадує нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути мільйони жертв Голодомору»,– зазначила Оксана Володимирівна. Діти переглянули документальний фільм  «Голодомор 1932-1933 років». Життя людини – безцінне, але влада комуністичної країни рад у 1932 році законом «Про п’ять колосків» визначила ціну життів мільйонів українців.

Керівник гуртків Лариса Хаща відвідала зі своїми гуртківцями віртуальну відеоекскурсію Музеєм Голодомору-геноциду, котрий знаходиться в Києві. Формат відеоекскурсії дав змогу дізнатися про історію Голодомору, переглянути уривки відеохронік, почути свідчення очевидців та побачити унікальні предмети, яких немає в основній експозиції музею.

Керівники гуртків Юліанна Малик, Олександр Дзембас, Юлія Більце, Ольга Кононенко разом з вихованцями запалили свічки біля пам’ятника жертвам Голодомору – монументу «Свіча пам’яті» в Ужгороді. Кожен маленький вогник свічечки став символом того, що душі заморених голодом українців не забуті.  

  Під час проведення заходів кожен з присутніх мав змогу задумався над жахливою трагедією, що не оминула майже жодну сім’ю українського народу. Серця  вихованців  та педпрацівників не залишились байдужими після проведених пам’ятних  і скорботних хвилин мовчання та вшанування пам’яті загиблих в 1932-1933 роки українців.