31-05-2021

Дводенний похід на Анталовецьку поляну та гору Соколець здійснили гуртківці Закарпатського центру туризму

29-30 травня 2021 року вихованці гуртків „Етнографічне краєзнавство” та „Історичне краєзнавство” на чолі з керівником гуртків Мазуром В.Б. та методистом Білей М.П. здійснили дводенний навчально-тренувальний  похід на гору Анталовецька поляна та гору Соколець, які знаходяться на території Ужгородського району.

Мета походу – вдосконалення фізичної підготовки, закріплення вмінь та навичок, одержаних під час занять у гуртках, збагачення знаннями про свій рідний край.

Анталовецька поляна знаходиться в західній частині масиву Маковиця Ужгородського району. На північ від поляни розташований хребет Синаторія, на схід – гора Маковиця (978 м), на південний захід – гора Діл (793 м). Висота Анталовецької поляни становить 968 м. Схили вкриті дубовими, грабовими та буковими лісами. На вершині розташована воронкоподібна западина, що утворилася внаслідок виверження вулкану багато тисячоліть тому. Вчені стверджують, що в межах поляни існує магнітна аномалія, яка стала причиною авіаційної катастрофи   – у жовтні 1984 року в гору врізалися два винищувачі-бомбардувальники СУ-17, у яких відмовили висотоміри. На місці аварії встановлено пам’ятник льотчикам, котрі загинули під час цієї трагедії.

На шляху до Анталовецької поляни учасникам походу траплялися цікаві історичні об’єкти: місце, де у 1936 році полював перший президент Чехословаччини Томаш Масарик; протитанкові перепони ­– бетонні тетраедри, які були складовою частиною оборонної Лінії Арпада, побудованої в Карпатах у 1939-1944 роках угорським командуванням для захисту від наступу Червоної армії; гільза від снаряда, яка стирчала на дорозі з грунту. Також зустрічалися представники тваринного світу: змія-мідянка, саламандри, слимаки, бабки, кроти.

На території поляни гуртківці розташували наметовий табір, розклали багаття, взяли участь у краєзнавчому конкурсі. Оглянули також навколишні природні об’єкти. Особливо вразив базальтовий камінь заввишки десять метрів, на вершині якого росте дерево.

Як і в будь-якому поході, сонячна погода несподівано змінилася потужною зливою та туманом. Проте це не зіпсувало настрій мандрівникам,  гуртківці із захопленням ділилися враженнями від побаченого і усвідомлення того, що чергова вершина подолана. Втома мине, а прекрасні краєвиди під час підйому та спуску з поляни, спілкування з друзями, позитивні емоції залишаться в пам’яті кожного учасника походу назавжди!