18-08-2022

До Дня незалежності України вихованці гуртків центру туризму взяли участь у дводенній історико-етнографічній експедиції з активним способом пересування

Експедиція відбулася 16-17 серпня 2022 року за маршрутом: м.Ужгород – с.Колочава–Національний природний парк «Синевир» – озеро Синевир – с.Колочава – м.Ужгород  і була приурочена до Дня незалежності України.

В історико-етнографічній подорожі взяли участь вихованці 5 гуртків центру туризму (керівники: Олеся Монич, Ольга Кононенко, Іван Барна, Юлія Більце, Олександр Самсонов). За планом експедиції, гуртківці мали відвідати і ознайомитися з географічними, історичними, етнографічними і екологічними об’єктами в межах Національного природного парку «Синевир» та с. Колочава, що в Хустському районі. Зібрані під час дослідницької подорожі матеріали в подальшому ляжуть в основу краєзнавчих робіт. Метою дводенної історико-етнографічної експедиції було закріплення знань, вмінь та навичок, одержаних під час занять в гуртку, знайомство з природоохоронними територіями рідного краю, історичними і етнографічними об’єктами та національно-патріотичне виховання гуртківців  Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді. 

Частина перша. Колочава

Мальовниче село Колочава розташоване в межах Національного природного парку «Синевир» в Хустському (колись Міжгірському) районі Закарпатської області.

Село лежить у гірській долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа, за 26 км від районного центру. Через поселення протікають річки НегровецьГерсовець, Сухар і Колочавка – притоки Тереблі.

Назва села походить від річки Колочавки. Його заснували у першій половині XV століття втікачі від кріпацького гніту.

Про мешканців Колочави чеський письменник Іван Ольбрахт писав у романі «Микола Шугай — розбійник»: «Це правнуки бунтівних невільників, які втекли від канчука і шибениць, підстаростів і отаманів пана Йосифа Потоцького, правнуки повстанців проти здирства румунських бояр, турецьких панів і мадярських магнатів».

Першою зупинкою історико-етнографічної експедиції стала місцева школа, біля якої до  гуртківців з Ужгорода приєдналися вихованці гуртка «Опришки» зі своїм керівником Іваном Барною.

На базі місцевого закладу освіти працює музей Івана Ольбрахта, чеського письменника і громадського діяча. Тут для юних дослідників цікаву екскурсію провів завідувач музею Олесь Орищук.

Виявляється, Іван Ольбрахт колись приїхав у Колочаву, щоб написати невеличку статтю про село, що тоді входило до складу Підкарпатської України, яка була номінальною автономією в складі Чехо-Словаччини. Приїхав і закохався в гордих бокорашів, синів Карпат, які гнали свої бокори по стрімких водах Тереблі, в прекрасних горянок, у високі гори і стрімкі ріки, в нащадків опришків, які боронили свою землю від різних загарбників. І маленька замітка в газету перетворилася на низку романів, що стали класикою чеської літератури. Він навіть відзняв фільм, в якому всі ролі зіграли місцеві жителі.

Наступна перлина Колочави, яку ми рекомендуємо відвідати всім, хто сюди приїхав, це музей просто неба «Старе село» – перший сільський скансен, який розповідає про трьохсотлітню історію села на березі стрімкої Колочавки. Тут представлені експонати, які демонструють історію і побут мешканців різних соціальних прошарків, від найбідніших до заможних газдів. Можна побачити й експонати, які відображають життя єврейської общини Колочави. Окремої уваги заслуговує частина знаменитої закарпатської вузькоколійки. А ще чи бачив хтось швидку допомогу на рейках? Ні? Тоді вам сюди! І взагалі цей музей зацікавить усіх поціновувачів старожитностей – від професійних істориків і етнографів до туристів, котрі завітали сюди з метою ознайомлення з таким колоритним краєм.

Закарпаття завжди вирізнялося поміж інших регіонів України набожністю людей. Посеред Колочави центральне місце займає церква Святого духа. Це архітектурна пам’ятка України 18 століття. Чудовий зразок церковного дерев’яного зодчества. Цей храм був збудований місцевою громадою і діяв до 1926 року. Належав до греко-католицької єпархії. В радянський період тут влаштували музей атеїзму. Сьогодні це церква-музей, яку із задоволенням відчинить і в якій проведе цікаву екскурсію місцевий дослідник та історик Василь Глеба. До речі, частину оригінального іконостасу з цієї церкви було перевезено до обласного центру, де його й зараз можна побачити в дерев’яному храмі в музеї архітектури і побуту.

 Ось така вона Колочава – високогірне село, яке гостинно зустріло юних туристів і краєзнавців з Ужгорода, Миколаєва, Запоріжжя. Зустріло і розповіло свою історію, історію поселення, де живуть гостинні горяни, нащадки опришків, січових стрільців і бокорашів, горді русини, що пронесли любов до рідної землі через віки.

Освічені юні українці, які знають історію рідної землі, є найкращим майбуттям для нашої рідної України, котра за кілька днів святкуватиме свій день народження. Бо лише розуміючи, який тернистий шлях пройшла (і проходить зараз) наша така неймовірно гарна, горда і сильна країна, щоб стати незалежною і вільною, починаєш цінувати її історію, мову, віру, звичаї і обряди. Усе те, що зветься Україною!!!

Далі буде…

Перегляд матеріалів в Facebook