16-02-2021

Битва за Дебальцеве – масштабне протистояння української і російської армій на Донбасі. Вшановуємо пам'ять полеглих за Україну захисників

Шість років тому, з жовтня 2014 до лютого 2015-го, тривали запеклі бої української армії у війні на Донбасі, а саме на Дебальцівському плацдармі, коли російському ворогу протистояли мужні, відважні, з надзвичайною силою духу українці. Серед них – і наші земляки із 128-ї гірсько-піхотної бригади. Бої за Дебальцеве – одна з ключових подій в протистоянні на сході України. У цих боях взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки і артилерії по обидва боки.

Найгостріша фаза боїв тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого. Російські окупанти прагнули захопити важливий залізничний вузол будь-якою ціною. 17 лютого російські бойовики просунулися вглиб міста і штурмували табір сил АТО. У ніч з 17 на 18 лютого 2015 року понад 2500 вояків залишили позиції на  Дебальцівському плацдармі і відійшли на нові рубежі оборони на північний захід від міста. І хоча деякі групи виходили ще кілька днів, саме 18 лютого вважається днем завершенням боїв за Дебальцеве.

У Закарпатському центрі туризму відбулися пам’ятні заходи з нагоди шостої річниці подій виходу український військових підрозділів з Дебальцівського плацдарму.

Вихованці гуртка „Пішохідний туризм” (керівник – Дутка М.М.) відвідали історико-краєзнавчий музей м. Іршава. У музеї вихованці оглянули експонати новітньої історії України і дізналися, яким чином та від кого вони потрапили до музею. Цікавість гуртківців викликало все, що було пов’язане з війною, –  захисний бронежилет, який побував у боях, відстріляні ручні протитанкові гранатомети (РПГ), гільзи від артилерійських снарядів та кулеметних патронів різного калібру. Особливий інтерес викликали прапори, на яких залишили свої імена та побажання наші земляки – бійці 128-ї гірсько-піхотної бригади, що дислокується в м.Мукачево.

Андрій Світлинець – директор музею, розповів вихованцям про волонтерську групу тодішнього Іршавського району, яка організовувала акції зі збору речей першої необхідності та транспортувала їх у Дебальцево, Слов’янськ, Піски та Щастя. В одній з таких поїздок взяв участь і сам Андрій Андрійович. Воїни розповідали йому про бої, побут, харчування та умови життя на фронті. Частина українських захисників спала у землянках, а частина – у зруйнованих війною оселях, які залишили місцеві мешканці. Їжу готували самі, а помитись у польових умовах майже не було можливості.

Гуртківці почули історію про друга Андрія Андрійовича, який загинув у Дебальцівському котлі – майора Віталія Постолакі. Уродженець Ужгорода, пан Віталій був на Закарпатті знаною особистістю. І не тільки тому, що за свої неповні 50 років встиг попрацювати на відповідальних посадах. Передусім його поважали за небайдужість, загострене почуття справедливості, яке приносило йому багато проблем під час роботи на чиновницьких посадах, намагання постійно бути у вирі суспільних подій. Власне, історія призову до армії Віталія Постолакі ­– теж унікальна: заяву задовольнили тільки після особистого письмового звернення до міністра оборони та начальника Генштабу. На передовій був із серпня 2014-го. Там отримав псевдо «Апостол» та очолив розвідувальний підрозділ 128-ї гірсько-піхотної бригади. Загинув доброволець Української армії, майор, командир розвідувального підрозділу 128-ї гірсько-піхотної бригади Віталій Андрійович Постолакі у боях за Дебальцево 12 лютого 2015 року, захищаючи рідну Україну.

Вихованці гуртків «Історичне краєзнавство» (керівники Мазур В.Б., Хаща Л.М.) та «Екологічне краєзнавство» (керівник Кононенко О.В.) зустрілися з ветераном Операції об’єднаних сил (Антитерористичної операції) Олександром Давидовим.

Керівник гуртків Віктор Мазур повідомив вихованцям   мету зустрічі та представив Олександра Давидова як учасника російсько-української війни.

Олександр Давидов ознайомив гуртківців із своєю біографією, розповів, за яких обставин потрапив до лав Збройних сил України. За фахом він був механіком-водієм БМП-2 (бойової машини піхоти-2). Детально розповів про участь у бойових діях на сході України. Перші бої 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, в якому служив О.Давидов, відбулися на околицях Луганська. У цих боях Сашко втратив своїх друзів – Михайла Кулю, Сергія Мартина та Олександра Попадинця. На честь Михайла Кулі та Сергія Мартина вдячні ужгородці назвали вулиці в нашому місті. Олександр також розповів про запеклі бої наших захисників проти московських окупантів та проросійських сепаратистів під Дебальцевом. У цих боях багато його побратимів проявили героїзм та мужність, але, на жаль, були й значні втрати у складі їхнього батальйону. Особливо велике враження на О.Давидова справив нічний обстріл наших позицій російськими установками залпового вогню «Град», який окупанти здійснювали зазвичай вночі. Росіяни стріляли по наших захисниках забороненими термітними снарядами, які яскраво світилися у нічному небі. Це було вражаюче і водночас жахливе видовище.

Гуртківці переглянули фотографії з особистого архіву Олександра Давидова, які він зробив у зоні бойових дій.

З нагоди пам’ятної дати  вихованці гуртка „Спортивне орієнтування” під керівництвом Андрія Більце подивилися відеоролик „Мовчать слова, коли говорять кулі…”, присвячений пам’яті загиблого ужгородця  майора Віталія Постолакі (https://www.youtube.com/watch?v=wL7yO6baiwg&feature=youtu.be).  Також переглянули документальний фільм „Дебальцеве” про події 2015 року, героїзм українських військовослужбовців, які мужньо вели важкі бої з противником. До речі, сам Андрій Більце – ветеран АТО, захищав Україну на Донбасі і має 2 бойові поранення. Тож завжди власним прикладом демонструє вольові якості і мужність своїм юним вихованцям.

Гуртківці Закарпатського центру туризму також вшанували пам’ять полеглих українських воїнів у боях за Дебальцеве покладанням квітів до меморіальної дошки захисникам України, що встановлена на площі імені майора-розвідника Віталія Постолакі в Ужгороді.